Від міліції до поліції: що змінила реформа 2015 року і чому теракт у Києві поставив незручні запитання
18 квітня 2026 року двоє патрульних із табельною зброєю втекли з місця стрілянини в Голосіївському районі Києва, залишивши поранену дитину і дорослих без допомоги. Загинуло семеро людей. Цей момент став найгострішим тестом для реформи поліції, якій вже 11 років. І тест виявився незручним.
Обговорюємо в Telegram: Київ, Дніпро, Полтава, Одеса, Харків, Львів
Допоможіть журналістам Vgorode.ua виконувати свою роботу. Підтримайте фінансово >>> ❤Щоб зрозуміти, що пішло не так — треба пригадати, з чого все починалося.
Що конкретно змінювали у 2015 році
Після Майдану влада вирішила не просто перейменувати міліцію в поліцію — хоча спроби зробити саме це були ще в 2012 році за Януковича. Реформу 2015-го запустила грузинська реформаторка Ека Згуладзе у ролі заступника міністра внутрішніх справ. 4 серпня 2015 президент підписав закон «Про Національну поліцію». 7 листопада 2015 міліція офіційно припинила існування.
Ось що реально змінили:
Правова база і повноваження
— Закон «Про міліцію» 1990 року — пряма калька радянського закону, що діяв в Україні 25 років — скасовано. Замість нього — Закон «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015-го;
— уперше всі підстави для перевірки документів, зупинки транспорту, застосування сили та зброї прописані безпосередньо в законі — а не в закритих відомчих інструкціях, як раніше;
— МВС більше не керує поліцією напряму — лише «спрямовує та координує». Раніше міліція була повністю підпорядкована міністерству;
— введено принцип пропорційності: поліцейський зобов'язаний обирати найм'якший спосіб дії, достатній для досягнення мети;
— заборона виконувати явно злочинні накази — прямо закріплена в законі;
— поліцейські комісії з обов'язковим включенням представників громадськості — для відбору і просування по службі;
— нова ідеологія: не каральний орган, а сервісна служба. Слово «міліція» означало «озброєне народне ополчення» — радянський рудимент;
— введено кодекс поліцейської етики.
Структура
— ДАІ — один із найкорумпованіших підрозділів — ліквідували повністю;
— патрульну службу (ППС) замінила нова патрульна поліція з новобранців;
— слідчі функції відокремили від патрульних.
Відбір і навчання
— конкурсний відбір із перевіркою фізичної форми, психологічними тестами та поліграфом;
— конкурсні комісії з представниками громадськості;
— базовий курс підготовки — 3 місяці (замість 5 років у відомчих вузах);
— інструктори — частково іноземні фахівці (США, Канада, ЄС).
Умови служби та контроль
— нова форма, нові автомобілі, нагрудні камери;
— зарплата на старті — 8 000 грн (проти ~2 500 у міліціонерів);
— деполітизація: поліція не підпорядковується місцевій владі;
— обов'язковий відеозапис при контакті з громадянами.
Що не спрацювало
Перші місяці реформа виглядала як успіх. Молоді, ввічливі, у новій формі — патрульні справляли зовсім інше враження, ніж совкові міліціонери. Довіра злетіла. Але далі почалися проблеми.
Старі кадри повернулися через суди. Переатестація, яка мала очистити систему, фактично провалилася. Комісії звільнили лише 7,7% особового складу.
Перша голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе заявила в інтерв'ю Радіо Свобода: 93% звільнених після переатестації поновились через суди. Голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк у 2019 році підтвердив: у 90% випадків суди ставали на бік міліціонерів — при звільненнях порушили процедуру. Хтось вирішив питання через зв'язки. Деканоїдзе пішла у відставку через рік і визнала: реформа провалилася через відсутність політичної волі.
Слідчих так і не реформували. Патрульна поліція — це вітрина. Але найбільші зловживання відбувалися не там. Асоціація УМДПЛ ще у 2016 році писала: «найбільш масштабні порушення здійснюються не патрульною поліцією, а слідчими органами, які поки не реформуються». Деканоїдзе у 2020-му визнала: «кримінальний блок лишається слабким у сфері реформування».
Некомплект — хронічна проблема. Радник МВС визнавав: нестача кадрів загалом — 17%, у патрульній поліції — понад 30%. Головна причина відтоку — низька зарплата і «законодавче решето»: нечіткі повноваження не дозволяли поліцейським впевнено діяти в нестандартних ситуаціях.
Підготовка залишилася слабкою. Перший же моніторинг Асоціації УМДПЛ восени 2015 року зафіксував: нові патрульні ввічливі, але погано знають закон і мають труднощі з наданням першої допомоги. Три місяці базового курсу — замало.
Довіра спочатку злетіла — потім впала. У грудні 2015 року поліції довіряло лише 14,9% населення. До 2017 року патрульна поліція підняла цей показник до 53% — рекорд для правоохоронців. Але вже за рік він впав майже на 20%. Опитування 2020 року: лише 35,7% довіряють, 55,6% — ні.
З початком повномасштабної війни у 2022 році повноваження поліції зросли на 80% — облік зруйнованого майна, документування воєнних злочинів, допомога ТЦК. Але навчання під нові функції не встигало за новими завданнями.
До чого прийшли — і що тепер
Теракт на Деміївці стався рівно через 11 років після того, як перші патрульні склали присягу на Софійській площі. Двоє поліцейських — саме ті, кого реформа мала виростити новими — почули постріли, побачили поранених і втекли. Стрілець продовжив убивати ще майже півтори години.
Реакція влади була швидкою. Ось що відбулося і що анонсовано після теракту:
Кадрові рішення
— обох патрульних відсторонено від служби;
— ДБР оголосило їм підозру за службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 367 КК) — від 5 до 8 років;
— генерал Євгеній Жуков, керівник Департаменту патрульної поліції, подав у відставку — і перейшов на посаду радника голови Нацполіції з питань залученості поліції у війну;
— Зеленський зажадав кадрових висновків по всій вертикалі МВС;
— Клименко анонсував додаткові кадрові рішення щодо керівників.
Зміни у підготовці
— патрульні житимуть на полігонах по черзі;
— інструкторами для новачків стануть військові та ветерани;
— перегляд протоколів реагування й процедур відбору;
— Клименко особисто виступає за відправку всіх патрульних на місяць-два у прифронтову зону — «Краматорськ, Павлоград, Синельникове» — хоча і зазначив, що не певен у підтримці керівництва Нацполіції.
Законодавчі ініціативи
— обговорення законопроєкту про легалізацію короткоствольної зброї для цивільних;
— зміни до КК щодо меж самозахисту;
— запровадження тирів і місць зберігання зброї.
Тобто 11 років потому влада знову говорить про те, про що говорила у 2015-му: погана підготовка, неправильні стандарти, треба все переробити. Різниця лише в одному: тоді реформу запускали з надією, а зараз — після семи загиблих на Деміївці.
Хочете, щоб ми висвітлили певну тему чи ситуацію? Пропонуйте. Розглянемо, перевіримо і зробимо матеріал. Пишіть на [email protected], або в наш чат-бот у Telegram — https://t.me/tramnewsbot
Facebook